Звук місця, якого не існує

Нема куди піти послухати

У справжній ліс можна зайти і послухати. З «океаном, глибоким і спокійним, який не повинен відволікати від роботи» йти нема куди. Я почав зі здогадів.

Ідея, яку я знайшов уже потім

Слово soundscape, тобто звуковий ландшафт, придумав містобудівник Майкл Саутворт 1967 року. Популярним його зробив Р. Мюррей Шейфер, канадський композитор, який роками вивчав, як звучать місця. Це з Вікіпедії. Шейфер поділив звук місця на три частини.

• Основний тон (keynote). Тло, якого свідомо не чуєш: вітер, вода або, в місті, транспорт.
• Звукові сигнали. Звуки переднього плану, які помічаєш: дзвони, свистки, клаксони.
• Звукова прикмета (soundmark). За Вікіпедією, це звук, який буває лише в цій місцевості. Щось на зразок місцевої пам’ятки, тільки для вух.

Коли я робив застосунок, нічого з цього я не читав. А коли прочитав, мої власні шари розклалися по його трьох скриньках.

• Тло. Кола дають м’які розмиті фактури, а смуги — низький гул. Вони рівні, і їх легко перестати помічати.
• Події. Трикутники і ромби спрацьовують один раз, коли торкаються іншої фігури. Поклик, удар, цокання.
• Свій звук. В Ocean це поклики китів і сигнали сонара. У Forest це храмові дзвони і співочі чаші. У Space це радіошум, свист і довге відлуння, що дрейфує.

Квадрати, які несуть гармонію, стоять десь між тлом і подією.

Найбільша частина дизайну — те, чого не береш

Я думав, що світ визначає те, що я в нього покладу. Вийшло навпаки.

• Ocean здебільшого лишається низьким і повільним.
• У Forest є дзвони, але без твердого стуку справжнього удару.
• У Space немає пульсу, немає «домашньої» ноти і немає того інтервалу, через який Forest звучить як дзвони. Про цей інтервал — у статті про квінту з м’яким початком.

Цього мене навчив Space. Він довго знову й знову починав звучати як Forest, і я писав про це в статті про те, чи може фільтрований шум мати висоту. Нові звуки не допомагали. Допомогло те, що я почав прибирати.

Як я знаю, що вийшло?

Запису для порівняння немає, тож перевірити, чи світ точний, я не можу. Ось які запитання я ставлю натомість.

1. Чи можу я із заплющеними очима за кілька секунд сказати, який світ увімкнено?
2. Чи щось починає дратувати за годину? Про це — стаття про те, скільки можна слухати, поки звук не стане шумом.
3. Чи щось змушує мене відірватися від роботи? Якщо так, воно надто гучне, надто різке або надто мелодійне.

Жодне з них не перевіряє, чи місце правдиве. Вигадане місце не може бути правдивим. Воно може лише не суперечити самому собі, і цього, як виявилося, досить.

Джерела

• Soundscape, Wikipedia