Чому квінта з м’яким початком — це завжди співоча чаша

Як я до цього дійшов

Forest — це світ із дзвонами і співочими чашами. Я зробив його раніше за Space, і він вдався: м’які початки, довгі хвости і ноти на відстані квінти.

Потім я взявся за Space. Він мав бути протилежністю: порожнім і невагомим. Кожна версія, яку я робив, знову звучала як Forest. Я міняв інструменти. Міняв яскравість. Міняв відлуння. Усе одно звучало так, ніби хтось ударив по чаші в храмі.

Що це робило

Я вважав, що характер світу — у тембрі його інструментів. Виявилося, ні. Він був у двох дрібніших речах, які я переніс і не помітив.

Квінта. Чиста квінта — це дві ноти, висоти яких співвідносяться просто, як три до двох. Це один із найспокійніших і найзлагодженіших інтервалів. І саме так я збудував дзвони і чаші у Forest: над кожною нотою є тиха квінта.

М’який початок. У співочої чаші, коли водять по її краю, немає різкого початку. Нота наростає і зависає. Будь-який звук, що м’яко з’являється, а потім тримається, переймає цей характер.

Складіть одне з другим, і вухо вирішує, що це чаша. Решта майже не має значення.

Що виправило Space

Я повністю прибрав квінту. Якийсь час Space використовував цілотонову гаму, де квінти немає ніде. Я писав про це в статті «У цілих тонів немає дому». Ще звуки стали коротшими. Дзвін у Forest звучить довго. Звук у Space з’являється, має трохи тіла і зникає, а за ним іде далеке відлуння.

Після цих двох змін храм зник, а інструментів я майже не чіпав.

Що я з цього виніс

Якщо дві речі, які ви робите, вперто звучать схоже, спершу подивіться на інтервали і на час, а вже потім на тембр. Я довго підкручував не те.

Джерела

• Perfect fifth, Wikipedia: інтервал і його співвідношення три до двох
• Standing bell, Wikipedia: як грають на співочих чашах і як вони звучать