Чому lo-fi перестає працювати на третій годині

Я дизайнер, а не звуковик. Я не можу працювати в тиші й не можу працювати під музику, яка має хоч якусь форму, бо починаю слухати. Lo-fi-плейлисти — стандартна відповідь на цю проблему, і першу годину вона хороша. Ось що я з’ясував, коли спробував зрозуміти, чому ефект згасає.

Що в lo-fi зроблено правильно

Три речі, наскільки я можу судити. Зазвичай там немає слів. Не стається нічого драматичного: ні дропу, ні приспіву, ні стрибка гучності. І він досить м’який, щоб прикрити дрібні шуми в кімнаті й не вимагати уваги.

Перше з цього підтверджують дослідження. Огляд 65 досліджень про читання під фоновий звук показав, що найбільше заважають мова і музика зі словами. Приберіть слова, і ви прибрали найбільшу проблему.

Де він зношується

Lo-fi — це все одно музика. Під вініловим потріскуванням є біт і послідовність акордів на кілька тактів, яка повторюється дві-три хвилини, поки не почнеться наступний трек. А наступний трек зазвичай зібраний із того самого невеликого набору акордів, ритмічних малюнків і фактур.

Першого разу це не має значення. Після десятого ви знаєте цю коротку фортепіанну фразу ще до того, як вона зазвучить. Оця мить упізнавання і є проблема. Помітити «знову це» — маленька перерва, а петля приносить її за розкладом.

Біт додає свого. Пульс — це те, за чим можна стежити, а фоновий звук якраз і мав би вас від цього звільнити. Докладніше — у статті про біт і концентрацію.

Чого я не знайшов

Я шукав дослідження саме про lo-fi і знайшов лише кілька невеликих. Той самий огляд показав, що музика, мова і простий шум трохи погіршують читання, усі три. Тож я не можу послатися на докази, що lo-fi допомагає зосередитися. Можливо, він просто приємний, і це теж чогось варте. Пояснення про петлю — моє власне тлумачення того, чому він перестає подобатися. Так до нього і ставтеся.

Що не зношується

Виходів, схоже, два.

Перший — шум. У коричневого чи рожевого шуму немає петлі, яку можна вивчити, бо кожна секунда така сама, як попередня. З часом він може здатися пласким. Я порівняв ці два варіанти в статті «Коричневий шум чи ембієнт».

Другий — звук, який тримає один настрій і ніколи не буває однаковим двічі, як дощ за справжнім вікном. Саме такий я зрештою і зробив. В Ambient Sound Online фігури плавають екраном і звучать, коли дві з них зустрічаються. Під цим немає треку, тож немає й петлі, яку можна впізнати. Я працював під нього годинами поспіль, і це єдина перевірка, якій я довіряю.

Якщо хочете лишитися з lo-fi

• Вмикайте довгий прямий ефір замість короткого плейлиста, щоб повтори траплялися рідше.
• Робіть тихіше, ніж вам здається потрібним.
• Коли ловите себе на тому, що чуєте петлю, перемикайте. Ефект уже минув.

Джерела

• Vasilev, Kirkby, Angele, 2018: огляд 65 досліджень про фоновий звук і читання